На Херсонщині чекають на Президентське вето скандального законопроекту

На Херсонщині чекають на Президентське вето скандального законопроекту

До 15 березня на Херсонщині, як і в решті регіонів, де є природоохоронні території, заповідник та заказники, чекають на рішення Президента – заветує він законопроект № 2023 чи ні.

Ще 16 січня у Кризовому медіа-центрі в Херсоні обговорили тему, чи не зашкодить нова редакція ЗУ біосферному заповіднику Асканія Нова. В народі вже законопроект прозвали не природоохоронним, а «мисливцеохоронним». Й саму ідею протягти під завісою євроінтеграції далекі від євростандартів закони й акти розкритикували фахівці галузі. Отож, щоб не допустити узаконення непродуманих рішень в ХОДА підготовлене звернення до Президента України.

 

Ми вирішили обговорити цю тему із директором біосферного заповідника Асканія-Нова Віктором Гавриленком і запросили його до себе у студію. Але сам візит довелося відкласти до середини березня, коли стане відоме рішення Президента щодо запропонованих скандальних законопроектів. То поки обмежилися телефонною розмовою, і дякуємо за приділений нам час.

Отож, перше наше питання стосувалося того, чому саме зараз у певних законотворців виникла ідея удосконалити заповідні території за новим зразком ы чи насправді ці зразки – європейські?

На думку Віктора Семеновича, приводом для прийняття скандальних нормативних актів стала банальна безграмотність ініціативних, але необізнаних численних помічників нардепів, котрі навіть протипожежне обкошення трави здатні інтерпретувати як сінокос, городництво та садівництво з метою збагачення на природоохоронній ділянці:

- Проведення протипожежних обкосів і розорювання так званих протипожежних смуг – це позитивні заходи, як раз природоохоронні. Ці розриви створюються, щоб будо де зустрічати вогонь, не пустити його в травостій та до дерев. Це традиційний метод захисту степової фауни та рослинності. Раніше у нас були такі деструктори як тури та тарпани, потім були сільськогосподарські тварини, тепер їх нема.

Я як раз та людина – яка чітко виконує законодавство. І у нас працює заповідний режим. Але без обкосів  і без розривів навіть без людського втручання у серпні сухі грози й блискавки знову запалюватимуть степи. І якщо вдасться упинити вогонь одразу – ми справимося самі. Ні – гаситимемо силами кількох районів.

Оцього вони не розуміють. То коли я побачив пропозиції Остапа Єднака, я не втримався, написав йому досить гострого листа, виклав усі за і проти, розкритикував і запросив до нас в Асканію приїхати й пересвідчитися, що насправді відбувається.

КОРР. - Якою була реакція?

- Побачивши таку гостру критику  й розголос (є й лист губернатора нашого з клопотанням, є звернення асоціації природоохоронноїх України, є звернення місцевої громади, від української асоціації зоопарків, від ради дендрологічних парків , є резонанс в пресі), та й не від мене одного, він поспілкувався з апаратом Президента України, й днями написав мені листа. В ньому зокрема пояснив: якщо Президент заветує його ідеї, він не буде заперечувати.

Думаю, це дуже добре, що ми встигли сколихнути громадську думку. Бо в п’ятиденний термін могли папірець підсунути й він би був підписаний. Ну а тепер ми всі надіємося, що Президент заветує подані законопроекти.

Сам Єднак вирішив зібрати нарешті в комітеті Верховної Ради круглий стіл з цього питання – власне, з цього саме й треба було починати. Це станеться десь за два тижні, зараз готуємо активно зауваження та пропозиції.

КОРР. - Яку мету перед собою ставили, на вашу думку, ваші опоненти? Чому ви не довіряєте їх думці?

- Володимир Борейко ставив за мету абсолютну заповідність, повне невтручання людини в життя території, визнаної заповідною. Скажу так: ідея абсолютної заповідності – придатна для російської федерації з її Сибірськими просторами. Хай свердловчанин за народженням Володимир Борейко і впроваджує ці ідеї на своїй історичній батьківщині, там це було б доцільно, у нас це – неприйнятно.

Я ще згадую, як колись він «піарився» на Кримських заповідниках, критикував їх, вимагав реформувати теж . І згадую я , до чого це призвело? Карадагський заповідник через його ідеї і дії так і не отримав європейського диплому. І ось такий от «діяч», якого тут уже знають, так втерся в довіру франківських депутатів. Ось і подали вони цей законопроект.

КОРР. - Але ж ідея абсолютної заповідності звучить не так уже й погано? Здавалося б – невтручання людини…

- Це ідея-фікс у наших масштабах. У нас нема мільйонних гектарів. Наші птахи постійно вилітають за межі заповідника – Чапельський піт має 4 км в ширину і 6 в довжину. Для гуски це смішні відстані. То якщо ми не будемо контролювати – дикі заповідні птахи будуть вилітати за межі й  ставати здобиччю баконьєрів.

Далі, сайгак, який пробігає по 30 км й не втомлюється, невже ми можемо за умов невтручання забезпечити його життя й здоровя? Він за кілька годин вибіжить з охоронної території , а там, якщо не потрапить  в канал і не потоне, то може стати здобиччю й для бродячих собак, і для мисливців. Так само й кінь Пржевальського й інші.

Приміром, усі копитні, щойо піднімаються вітри, починають рух проти вітру – така їх природа, вони мусять знати, чи не лежить попереду них хижак, вовк чи лев. І в Асканії вони вже за кілька годин починають топтатися біля загорожі. Про що це свідчить ? Про те що ця територія для них маленька. Їм затісно.

У чистому степу, де у нас є 18 км степу, нема води більшість року. Отож,  тварини постійно виходили в пошуках води з цієї території аж у Новотроїцький район. До чого це призвело? У 90х роках там було понад 100 голів благородних оленів, тепер їх нема, вони в пошуках води виходили в села, а  їх там усіх перещолкали.

Чи можемо ми – не втручатися? Ні. А чи можемо збільшити територію там, де є сільськогосподарьскі угіддя, населені пункти? Теж ніяк. Нам треба виходити уже з тих меж, рамок, в яких ми опинилися. Тому зняти наше втручання й спробувати запровадити абсолютну заповідність – небезпека для тварин. Бо хоч і йдемо в Європу і кажемо, що ми культурними людьми, але тварин, які для багатьох є просто м'ясо, якщо вони будуть переміщуватися вільно, швидко знищимо.

КОРР. - Але ж автори законопроекту кажуть, що ці пакети документів саме і приведуть наше законодавство у відповідність до європейського?

- В 90х роках я працював у комісії з узгодження нашого законодавства з європейськими конвенціями та вимогами. Ми завдяки отій проведеній роботі зробили Україну країною, яка стала частиною Рансардською, Бонською ,бернської тощо. То це закон не буде відповідати цим конвенціям. Це абсолютна брехня.

Якщо відкрити висновок благодійного фонду «Екологія Право Людина», то можна прочитати, що цей закон не має нічого спільного з бернською конвенцією 1979 року. Законопроект 20-23 підлягає ветуванню Презиндента і на думку Міністра екології й природних ресурсів. Почитайте про це на його сторінці у фейсбук. То насправді ситуація така.

КОРР. - Які ж зараз очікування та надії?

- Сподіваємося, що цю кризу буде вирішено. І що далі ми будемо працювати напряму з профільним комітетом ВР. До 15 березня уже будуть перші позитивні зрушення.

Що ж, сподіваємося на виважені рішення Гаранта і ми. Але на часі уже визріла нова проблема, яку Віктор Семенович окреслив так:

- На часі у нас ще одна проблема – мисливці уже хочуть ліквідації Нижньодніпровського природного пара. Його ще толком не відкрили, але уже, побачивши такі законопроекти, вони «заворушилися». Для них це – ідеальна ситуація.
Для тих, кому болить доля заповідників (а в нас в області 2 біосферних заповідники й 4 природних парка) потрібне дієве законодавство. Насправді європейське, а я на цьому знаюся.

Ми дякуємо Віктору Семеновичу за розмову й чекатимемо його за кілька тижнів у нашій студії. То стежте за нашими оновленнями.

З Віктором Гавриленком розмовляла Олена Маляренко.
фото - Олег Ліщенко

Добавить комментарий