Микола Іванович Братан - вірний син і духовний батько смаглявої Таврії

Микола Іванович Братан - вірний син і духовний батько смаглявої Таврії

Спогадами про Миколу Братана поділився поет та культурний діяч Херсонщини Олег Олексюк 

Вірний син і духовний батько смаглявої Таврії - Братан Микола Іванович (01.01.1935 – 13.03.2010)

- Мені приємно згадувати про людину глибоко національного переконання, який своїм повсякденним життям доводив, що найважливіше для людини залишатися людяним, доброзичливим трударем і водночас непримиренним борцем за утвердження української мови на теренах багатостраждального краю степовиків, приємно згадувати про майстра красного письменства, який славився на Херсонщині енциклопедичними знаннями в галузі літератури, який до останнього свого подиху вивчав і власними авторськими неологізмами збагачував українську літературну мову, приємно згадувати про драматурга і завзятого театрала, про справжнього вчителя творчої молоді Таврії, заслуженого діяча мистецтв України, співзасновника відродженої обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, поета-пісняра Миколу Івановича Братана.

Братан Микола Іванович народився 1 січня 1935 року у селі Семенівка Каховського району на Херсонщині в родині хліборобів. По закінченню Семенівської семирічної школи М.І.Братан здобував освіту педагога молодших класів в Бериславському педагогічному училищі (1951-1954 роки) та українського філолога в Одеському державному університеті імені І.Мечникова (1959-1964 рр). Працював у районних газетах, на обласному телебаченні. М.І. Братан як письменник дебютував у 1961 році збіркою віршів "Смаглява Таврія".

Микола Іванович Братан належить до генерації поетів, які несуть у собі Україну. Для них вона - не красива назва, географія, а сутність життя. Його працездатність гідна подиву.  Лише у прозі Микола Братан подарував літературному світові повість «Діждались весілля» (1976р.) та романи «Бережина» (1981р.), «Перепелина ніч» (1988р.), «Танго над лиманом» (2002 р.), «Далі буде» (2006 р.) та «Голодна кров» (2008 р.).

Письменник Михайло Шевченко пише:

"Талант і великий письменницький доробок, синівська любов, глибока освіченість, знання історії, культури свого краю, а ще постійна чесність у відстоюванні народних ідеалів - завдяки цьому він став певним символом свого краю. Отак скажімо, Полтавщина - це Володимир Малик, Чернігівщина - Станіслав Реп'ях, Закарпаття - Іван Чендей і Петро Скунць, Запоріжжя - Петро Ребро, а Херсон - звичайно ж, Микола Братан". Лауреат державної літературної премії імені Андрія Малишка М.І. Братан, за словами колеги по письменницькому цеху Леоніда Куліша, "вперто, твердо і надійно увійшов в українську літературу. Перші віршовані твори засвідчували, що їх автор неординарний, непересічний поет, щиро закоханий в навколишнє життя з його радощами і прикрощами, болями й надіями... І в кожному творі гранично окреслювалась неперебутня любов до степових людей, серед яких народився й виріс, творчо змужнів письменник. А ще характерною ознакою поетичних і прозових творів митця є колоритне, своєрідне, незашмуляне слово..."

Микола Братан автор близько сотні поетичних збірок, серед яких «Смаглява Таврія» (1961р.), «Луни» (1964р.), «Веселку – людям» (1966 р.), «Поступ» (1968 р.), «Свято на Перекопі» (1970 р.), «Правда хліба» (1973 р.), «У дорозі до Вас» (1974 р.), «Від першої особи» (1977 р.), «Я – Сиваш» (1978 р.), «Степові люди» (1979 р.), «Озерниця» (1982 р.), «Добрина» та «Портрет з дороги» (1984 р.), «Небо над долиной» (1985 р.), «Поезії» (1986 р.), «П’ята група крові» (1990 р.), «Дожинок» (2005 р.), «Семенівське шосе» (2007 р.) та «Від сонця до сонця» (2010 р.). Микола Іванович Братан – автор кількох тисяч експромтів, третина з яких увійшли до збірок «Експромти», «Знову експромти» (2002 р.), «Гіркі експромти» (2007 р.) та «Експромти з посмішкою» (2009 р.).

Його твори потребують глибокого дослідження, адже в них можна знайти не лише внесок в художньо-образну систему української літератури, а і знахідки у формі твору. Неймовірно влучні і філологічно грамотні авторські неологізми є особистим внеском до рідної української мови, яка увійшла у життя поета Миколи Братана з молоком матері і знаходила прихисток у його творах повсякчас. Він і в роки комуністичного тоталітаризму, ачи чиновницького невігластва в роки незалежності України сміливо стверджував 

«Не лише для тих, хто пише,
Вона дана, як благодать.
Але й чиновник найтупіший
Родинну мову має знать»

Микола Іванович Братан завжди уособлював Таврію для письменників України, Білорусі, Росії, Дагестану, Узбекистану. Він переклав українською мовою антології поезій карачаєво-черкеських, чеченських та інгуських авторів, вірші з російської та білоруської мов, збірки єврейських, болгарських та угорських поетів. Видав книгу поетичних перекладів "Гостина" (Херсон: Просвіта, 2003 р.)

Його прагнення співпраці з театрами України подарувало літературному світові кілька десятків драматичних поем, серед яких окремою групою вирізняються присвячені життю і творчості Великого Кобзаря це «Сердитий Бог», «Лукавий сон», «Колюча нива» та «Побите серце». Також незашмуляними і лексично насиченими є історичні драматичні поеми «Туга» (1995 р.), «Ковила тече за обрій» (1998 р.), «Їде батько Махно» (2000 р.), «Махно в Парижі» (2005 р.), «Берег Маклая» (2009 р.), «Сузір’я плеяд» (2000 р.) та «Шоста заповідь» (2002 р.). Микола Іванович Братан завжди у своїх творах наголошував на небезпеці потаканню проявам російського шовінізму, на загрозі українству і всьому цивілізованому світові від так званого «Русского мира», прикладом цього є не лише поетичні твори, а і драматичні поеми «Кавказ підо мною», «Сліпий дощ» та «Діалектика природи, або ж Дисидент із КДБ».

До речі саме через гумор та критику у драматичних творах Микола Братан боровся з негативними проявами суспільства «Ляп на першій полосі» (1996 р.), «Зорі падають в моря» (2007 р.), «Раді познайомитись» (2007 р.), «Титан» (2007 р.) та інші.

У 1992 році завдяки копіткій організаційній роботі та незаперечному авторитетові Миколи Братана та його побратима по перу Володимира Пузиренка на Херсонщині активно створюються районні та міські організації «Просвіта». Обрані делегати від міських та районних організацій товариства «Просвіта» на установчих зборах створюють обласну організацію Всеукраїнського товариства «Просвіта» і обирають головою правління зазначеної організації українського поета Миколу Братана. Саме Микола Братан став об’єднуючою фігурою серед письменників, науковців та вчителів Херсонщини. Його численні виступи серед хліборобів у трудових колективах області, чи серед студентів та викладачів вищих навчальних закладів Херсонщини, його неабиякі організаційні здібності - сприяли розширенню числа прихильників просвітянського руху та вступу цілої плеяди молодих літераторів та науковців до лав обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Чимало нині маститих письменників України можуть стверджувати, що саме Микола Іванович Братан є їхнім вчителем та наставником на шляху до великої української літератури. Саме Микола Братан організовував та проводив зустрічі педагогів, студентської та учнівської молоді з відомими українськими поетами Дмитром Павличком, Іваном Драчем, Миколою Сомом, Володимиром Забаштанським, Дмитром Білоусом та ін.., з відомими українськими письменниками Олесем Гончаром, Костянтином Кудієвським, Євгеном Дударем, Володимиром Яворівським та ін.

 
Поміркованість у відносинах з партійними босами херсонських обласних осередків політичних партій та неухильна боротьба за утвердження української мови лідера обласної «Просвіти» Миколи Братана утримала структуру обласної організації в моноліті і без будь-яких проявів розколу. Хоча спроби були з боку деяких сексотів, засланих козачків. Проте мудре і послідовне у своїх діях керівництво організацією уникало провакаційних, а часом дуже гострих і неоднозначних мітингів чи акцій, які нічого спільного з любов’ю до рідної мови не мали, але їх організатори вели себе, як мессії, і прагнули затягнути у цю колотнечу «Просвіту» Херсонщини, яка наполегливою працею усіх без вийнятків активістів товариства здобула заслужений авторитет серед мешканців смаглявої Таврії.

Чимало відомих на теренах Південної України пісень вийшли з під пера майстра слова Миколи Братана у співпраці з композиторами Валерієм Другальовим, Олександром Злотником, Анатолієм Шейченко, Валентином Плаксєєвим, Євгеном Сівцовим, Анатолієм Скуратівським, Володимиром Телюком, Ігорем Полевіковим, Оленою Поляк та ін. Саме виконання українських пісень на тексти Миколи Братана чи то народними артистами України Наталею Лелекою та Харисом Ширінським, чи то заслуженим артистом України Віктором Гурбою, чи то популярним вокальним дуетом Володимиром та Наталею Телюк, чи то чісленними аматорськими народними колективами і до сьогодні виконують місію виховання українських патріотів серед студентської та учнівської молоді.

З 1971 року по 2006 рік Микола Іванович Братан обіймав посаду голови Херсонської обласної організації Національної Спілки письменників України, а з 1992 року по 2000 рік очолював правління Херсонської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. З 2000 року Миколу Івановича Братана було обрано почесним головою Херсонського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

До останнього свого подиху Микола Іванович Братан залишався на передовій у боротьбі за утвердження рідної родинної мови на етнічно українських землях славної Таврії. Ще 11 березня 2010 року ми разом з ним виступали перед студентами Херсонського державного університету з презентацією ювілейної збірки Миколи Братана «Від сонця до сонця», проте 13 березня 2010 року на 76 році життя серце полум’яного просвітянина перестало битися, але його справа живе і ще довго буде жити у його нетлінних рукописах, у його піснях та драматичних поемах, у його експромтах та численних виступах в програмах обласного та національного телеканалу, у його учнях, які пам’ятають вірного сина та духовного батька смаглявої Таврії Миколу Івановича Братана.

Олег ОЛЕКСЮК

Добавить комментарий